Малі річки України вкрай виснажені, замулені та забрудненні. Про це свідчать матеріали їх паспортизації, що виконується, відповідно до постанови Кабміну, Державним комітетом України по водному господарству. Але жодна водогосподарська організація, комітет не спроможні вирішити проблеми річок без участі широких кіл громадськості, тобто людей, які проживають власне на їх берегах.
З метою звернути увагу громадськості на проблеми малих річок Херсонщини, зокрема р. Каланчак, Херсонським обласним управлінням водного господарства разом із товариством мисливців та рибалок, а також представниками Партії зелених в смт Каланчак було проведено конференцію на тему «Мала річка Каланчак. Проблеми екологічного стану та шляхи їх вирішення».
Організатори конференції звернули увагу присутніх, що порушення водоохоронного законодавства, яке, на жаль, зустрічається ще досить часто – є основною причиною, яка призводить до зневоднення і в кінцевому результаті - знищення малих річок, у тому числі і р. Каланчак, яка протікає по території двох районів Херсонської області: Каланчацькому та Чаплинському Всього на території Херсонської області знаходиться 24 малі річки, середньою протяжністю 30 км. При обстежені їх стану зафіксовано безліч сміттєзвалищ, які знаходяться в санітарнозахисній водоохоронній зоні малих річок. Відмічено також скид стічних вод з вигребних ям, виявлено наявність плівки не лише на березі річки, а і в самій річці. Річки замулені, зарослі очеретом, та засмічені порізаним очеретом, в результаті чого погіршується, як хімічний так і бактеріологічний стан води, що впливає на її якість та відновлення рибних запасів. Крім того, велика розораність, порушення агротехніки обробітку ґрунтів спричиняють інтенсивні ерозійні процеси на водозаборах, що в свою чергу призводить до замулення, забруднення та заростання річок і є одним із основних дестабілізуючих чинників екологічної ситуації. Вкрай негативно на стан річок впливає також і забудова прибережних земель, особливо заплавних. До інтенсивної руйнації річкових екосистем призводить і несанкціонований, хижацький видобуток піску та гравію з русел. До того ж, освоєння земель перевищує екологічно обґрунтовані межі.
На конференції відмічалося, що існуюча нормативно-правова база, дозволяє забезпечити належний порядок на землях водного фонду і зупинити негативні процеси на річках. Однак, на місцях для цього робиться недостатньо. На думку її учасників, подальшу деградацію річкових екосистем, зокрема р. Каланчак, можна зупинити лише змінивши ставлення до природного довкілля і здійснивши низку невідкладних заходів на усіх рівнях нашого суспільства. А саме: продовжити розчистку русла річки, відновити її природні стоки, провести екологічну експертизу стану річки, вирішити питання доцільності функціонування споруджених земляних дамб у руслі та гирлі річки р. Каланчак, з метою відродження малої річки та ліквідації підтоплення та затоплення паводковими смт Каланчак., організувати систематичний контроль за станом прибережних захисних смуг, розглянути питання створення водоохоронної зони річки Каланчак, залісення прибережної захисної смуги, організувати своєчасний вивіз сміття з приватного сектора, який знаходиться в водоохоронній зоні, проводити санітарне обстеження і контроль за якістю води річки, вирішити питання виділення коштів для побудови нових очисних споруд для покращення якості води, визначити і впорядкувати зони короткочасного відпочинку, дитячих атракціонів, пляжу, місць водопою домашніх тварин. Всі ці заходи увійшли до програми «Відродження малих річок України», яку учасники конференції одностайно затвердили, усвідомлюючи, що впровадження її, при умові залучення широких кіл громадськості, забезпечить кардинальне поліпшення екологічного стану в басейнах малих річок і, зокрема, всього довкілля.
Валентина Ракович