У кожної держави, кожного народу є дати і події, які складають основу, опорні точки їхньої історії, підгрунтя історичної пам'яті і національної гордості. Для нас, для прийдешніх поколінь, такою знаковою віхою була і вічно буде Перемога у Великій Вітчизняній війні.

22 червня о 4-тій ранку розпочалась війна, яка продовжувалась 1418 днів та ночей. Остаточна кількість втрат у цій війні не відома і наразі. До цих пір залишається велика кількість зниклих безвісті, «невідомих солдат». Згідно статистичних даних 1998 року загальні втрати Радянської Армії склали 11 944 100 чоловік, в тому числі 6 885 000 чоловік загинуло, 4 559 000 - зникли безвісті, полонені. Взагалі Радянський Союз втратив 26 600 000 громадян. Всього в бойових діях у роки війни приймало участь 34 476 700 радянських військовослужбовців. До Армії і на Флот було призвано 490 тисяч жінок. У числі жертв війни 13,7 млн чоловік складає мирне населення. З них 7,4 млн чоловік – булострачено окупантами, 2,2 млн – загинуло під час робіт в Германії, а 4,1 млн. чоловік померло від голоду в окупації. За роки Великої Вітчизняної війни на території Радянського Союзу було зруйновано 1710 міст, більше 70 тисяч сіл, 32 тисячі заводів і фабрик, пограбовано 98 тисяч колгоспів - загальна вартість збитків 128 млрд. доларів. Для порівняння, збитки Другої Світової війни для Франції склали – 21 млрд., Польщі – 20 млрд.

Історія Великої Вітчизняної війни – це історія всенародного подвигу. Вона складається з тисячі безприкладних фактів героїзму та самопожертви. Перемога над ворогом кувалась і в боях і в тилу. Вся наша країна перетворилась в єдиний монолітний фронт, що став визначною перешкодою на шляху фашизму. Місця чоловіків, що пішли воювати, займали жінки та підлітки.
Немає у нашій країні родини, яку б не опалила своїм кривавим полум'ям війна. Її сувора правда залишається з нами як символ невмирущого народного героїзму, високого патріотизму, віри, надії та вічної скорботи. Ми в неоплатному боргу перед тими, хто ціною свого життя закрив нас від смертоносного подиху війни. Найвищий наш синівський обов'язок - зробити все, щоб життя наших ветеранів було гідним їхніх заслуг, а наші діти знали, якою ціною було здобуто Перемогу, шанували героїчне минуле і не забували подвигів своїх дідів, батьків та матерів, пам’ятали про нелюдські труднощі, що випали на їх долю. Нам пощастило, що поряд з нами і досі живуть люди, які безпосередньо брали у війні участь. Зустріч з живими свідками тих героїчних подій для людей, що народились значно пізніше війни і знають про неї тільки з книг, кінострічок та розповідей ветеранів – найцінніший скарб – найправдивіше джерело пізнання історичного минулого. Для Херсонських водогосподарників це не просто зустрічі з цікавими та видатними людьми, а справжні урочисті події, що перетворилися в давню добру традицію і залишається самим світлим святом.
Так і цього року напередодні 9 травня колектив Херсонського обласного виробничого управління меліорації і водного господарства зустрівся з ветеранами Великої Вітчизняної війни: Миколою Михайловичем Бонею, Олександром Кириловичем Рудницьким і Шумаковим Іваном Єгоровичем – меліораторами і визначними особистостями, чия праця і ратні подвиги відмічені високими урядовими нагородами – щоб привітати з 65-ю річницею Перемоги над фашистсько-німецькими загарбниками.
Герой соціалістичної праці, Микола Михайлович Боня - досвідчений інженер-гідромеліоратор в період основного розвитку меліорації на Херсонщині очолював багатотисячний колектив будівельників управління «Укрводбуд». З роботою Олександра Кириловича Рудницького на чолі Херсонського обласного виробничого управління меліорації і водного господарства пов’язано будівництво і реконструкція найбільших гідромеліоративних систем на півдні України: Каховської, Північно-Кримської, Краснознам’янської та інших. Шумаков Іван Єгорович 12 років свого плідного і героїчного життя присвятив роботі в галузі меліорації і водного господарства. Працював машиністом насосних установок в Іванівському міжрайонному управлінні водного господарства Херсонського облводгоспу.
Зустріч з ветеранами пройшла у теплій атмосфері. Учасники бойових дій розповідали від серця зі сльозами на очах про війну, про те, що тоді відчували та переживали, про визначні події та завдання, про те, як важко стріляти в людей, навіть розуміючи, що ти захищаєш своїх близьким від загарбників. Микола Михайлович, зокрема, брав участь у визволенні Будапешта, Вени, нагороджений орденами Червоного Прапора і Вітчизняної війни та медалями «За взяття Будапешта», «За взяття Вени». Олександр Кирилович нагороджений медаллю «За відвагу» та орденом Вітчизняної війни І ступеня. Захищати Вітчизну завжди було справою честі і гідності сильних і мужніх людей.
Демонстрація кадрів документального фільму про Велику Вітчизняну війну та спогади учасників тих страшних та героїчних подій не залишили байдужими нікого з присутніх на урочистому заході. Лунали слова вдячності за врятований край і за здобуту незалежність.
«Для мене ветеран - це святе слово», - звернувся до гостей свята начальник облводгоспу Єгор Коваленко. – «Я з найглибшою повагою ставлюся до людей вашого покоління - за те, що ви зробили для Перемоги у Великій Вітчизняній війні, а також у післявоєнні роки, відновивши зруйноване народне господарство країни. Для нас це була війна на виживання за існування нації. За національну честь та гідність. Ви - ветерани - символ мужності та відваги в нашій державі. Низький уклін вам».
Такі зустрічі, а вони в облводгоспі традиційні допомагають особливо молодому поколінню дізнатися всю правду про війну, а головне усвідомити її уроки. Бо настане той час, коли молоді доведеться підводити підсумки життя.
Для людей нашого з Вами покоління, для людей зрілих, та людей трішки молодших слово «фашист», «нацист» має однозначно негативний характер. Але, на превеликий жаль, на сьогодні це не для всіх так. Тому саме від нас залежить, яку правду, яку пам’ять ми залишимо, що наші діти та онуки знатимуть про війну і які будуть уроки цієї війни.
А правда в тому, що у нашого народу не було ніякого вибору. Вони – ті, хто жили в той період в країні, - могли або загинути, або стати рабами. Третього дано не було. І це безперечний факт. По-друге, якби не роль Радянської Армії, якби не величезна жертва, яку приніс на вівтар війни радянський народ, Європа була б іншою. Сучасної, благополучної, процвітаючої, багатої, добре розвинутої Європи не було б - це очевидно. Людство отримало досить серйозні уроки після ІІ Світової війни. Головний урок в тому, що ми повинні разом з іншими країнами намагатися знімати такі загрози.
І нам необхідно просто без соромливості про це розповідати, без соромливості, повертаючись до подій того періоду, говорити на самих різних майданчиках, і просто під час зустрічей та диспутів правду про війну – ту правду, яку ми так вистраждали.
У святкові дні особлива увага ветеранам. У кожній водогосподарській організації проводяться урочисті збори, «круглі столи», диспути та зустрічі з учасниками Великої Вітчизняної війни. Активну участь у підготовці цих заходів приймали представники ради молоді, створеної у всіх водогосподарських організаціях області.
У поточному році, зокрема, ветерани узяли участь у святковому марші Переможців і покладанні квітів до меморіалів та пам’ятників невідомому солдату. Жоден учасник тих страшних подій не залишився без уваги під час проведення урочистих заходів. До кожного з них завітали представники адміністрації управлінь водного господарства та активісти профспілкових комітетів. Разом з поздоровленням та найкращими побажаннями, вони отримали квіти, подарунки, продовольчі набори та грошову допомогу.
Всього серед ветеранів праці водогосподарських організацій Херсонського обласного виробничого управління меліорації і водного господарства – 50 учасників Великої Вітчизняної війни, з них 25 – безпосередньо приймали участь у бойових діях.
Так, зокрема, Саликін Микола Михайлович (працював теслею у Генічеському управлінні водного господарства) в роки війни приймав участь у визволенні України, Польщі, Чехословаччини; День перемоги зустрів він у Празі; Нагороджений орденом Слави ІІІ ступеня, орденом Вітчизняної війни, медалями «За відвагу» та «За визволення Праги». Білобров Василь Герасимович (працював техніком у Каланчацькому управлінні водного господарства) нагороджений орденом Вітчизняної війни ІІ ст. та медаллю Жукова. Дмітрієв Микола Фомич (працював водієм Каховського міжрайонного управління водного господарства) воював з червня 1944 року у складі ІІІ Білоруського фронту, перше бойове хрещення отримав на р. Орша, кінець війни зустрів у м. Кенігсберг; нагороджений орденом Вітчизняної війни та медаллю «За взяття Кенігсберга». Горбачов Олексій Іванович (працював головним інженером Каховського управління) брав участь у визволенні Будапешту, нагороджений орденом Вітчизняної війни ІІ ст.. та ювілейними медалями. Адаменко Михайло Михайлович (працював машиністом насосних установок у Каховському управлінні) воював у складі ІІІ Білоруського фронту, брав участь у визволенні Варшави. Цілинко Микола Петрович (працював водієм Приморського управління) розпочав війну у 1943 році, закінчив – у Японії; нагороджений орденом Вітчизняної війни, орденом Святого Георгія, медалями «За перемогу над Германією», «За перемогу над Японією».
Ветерани дійсно знаходяться в зоні нашої постійної уваги. Водогосподарські організації області приділяють велику увагу і піклуються про них не лише на свята. З яким би проханням не звернулися ветерани – в управліннях їм ніколи не відмовляють. Надають матеріальну допомогу на лікування. Виділяють транспорт для поїздки до лікарні, чи до обласного центру. Допомагають з ремонтом житла та господарських будівель. При потребі зорять город. І навіть сміття вивезуть. Ветерани – завжди бажані гості на будь-якому святі в управліннях. Отримують поздоровлення і подарунки на день народження і до різноманітних свят. Активісти профспілкового комітету постійно тримають зв’язок із ними і цікавляться їхнім самопочуттям. Зрозуміло, що це не якісь надзвичайні заходи. Але наше завдання в тому, щоб кожен з учасників Великої Вітчизняної війни відчував піклування про себе. Це той малий внесок нашої відповідальності, нашого обов’язку по відношенню до ветеранів, яку ми виконуємо. Ми і надалі будемо турбуватися про них. Бо це дуже важливо для нашого майбутнього. Для того, щоб майбутнє покоління теж правильно відповідним чином ставилися до майбутніх ветеранів. Для того, щоб не перервався невидимий зв’язок часу між людьми, між поколіннями, між сучасним поколінням і тими, хто здобув нам таку важку Перемогу.

Валентина Давиденко,
провідний фахівець із зв’язків з громадськістю
та пресою Херсонського облводгоспу