Розвиток гідромеліорації на Херсонщині в 60-70-их роках ХХ століття
Для зростання урожайності сільськогосподарських культур великі можливості відкрили такі важливі засоби, як комплексна механізація, хімізація, селекція та інше, однак їх застосування в конкретних природно-кліматичних умовах без меліорації, особливо у роки сильних засух, не може забезпечити стале зростання і стабільність сільськогосподарського виробництва.
З 1966 року в Херсонській області розпочато будівництво найбільшої в Європі за пропускною спроможністю Каховської зрошувальної системи на площі 318,6 тис га для обводнення та зрошення земель Херсонської, Запорізької областей та Криму, Головного Каховського магістрального каналу довжиною 130 км, який було завершено у 1990 році.
У 1986 році розпочато будівництво Сірогозького магістрального каналу та ряду інших об’єктів зрошення за окремими локальними проектами.
Будівництво великих державних зрошувальних систем: Краснознам’янської, Каховської, Північно-Кримського каналу в межах Херсонської області здійснювалось багатотисячним колективом будівельного управління «Укрводбуд», як в період основного розвитку меліорації на Херсонщині очолював досвідчений інженер-гідромеліоратор, випускник Українського інституту інженерів водного господарства (м.Рівне), Герой Соціалістичної Праці, Заслужений меліоратор України Микола Михайлович Боня.
Поряд з будівництвом державних зрошувальних систем на Херсонщині виконувались в значних обсягах роботи по будівництву зрошуваних ділянок за рахунок коштів сільськогосподарських підприємств на місцевих джерелах. У 1969 році в Херсонській області створюється потужна будівельна організація – трест «Херсонводбуд» на чолі з досвідченим інженером Іваном Григоровичем Юрченком, Заслуженим меліоратором України. Трест виконував знчний обсяг робіт по будівництву державних зрошувальних систем та місцевого зрошення, їх реконструкції, а також будівництво об’єктів соціально-культурного призначення.
За період із 1951 по 1995 роки в Херсонській області були побудовані та введені в експлуатацію зрошувальні системи на площі 458,6 тис га, у тому числі державних систем 405,7 тис га і систем місцевого зрошення 52,9 тис га.
Протяжність усіх зрошуваних каналів перевищила 12,6 тис км, на зрошувальних системах споруджено і працювало понад 25,1 тис різноманітних гідротехнічних споруд, 350 стаціонарних електрифікованих насосних станцій сумарною потужність 405 тис кВт..